У той час як виключне право патентовласника виникає в силу видачі патенту, права самого винахідника мають другорядний характер і недостатньо захищені законом.
Автори винаходів безправні?
В українському законодавстві виключне право на винахід – це фактично законна монополія, яка не належить до винахідника, а до власника патенту. Правознавці, на жаль, часто помилково ставлять знак рівності між фігурою винахідника у патентному праві та автора у праві авторському. Це не так. Нічого схожого немає ні в Україні, ні в правових системах більшості країн, і таке об’єднання, мій погляд, дуже спірне, оскільки ці дві системи права принципово різні. Внаслідок нівелювання цих відмінностей майнові інтереси винахідника залишаються без дієвого правового захисту. Дізнатись, як робиться оцінка вартості патенту, можна за посиланням.
У патентному праві, на відміну авторського, винахідник як суб’єкт виняткового права мало фігурує, виключаючи лише згадка у тому, що він – творець запатентованого об’єкта (немайнове право авторства). Автор винаходу в контексті майнових прав присутній зазвичай лише на початковому етапі, одноразово «розпоряджаючись» своїм твором у порядку, не надто детально врегульованому українським законодавством (поступка права на отримання патенту). Таким чином, винахідник у патентному праві схожий на шевця, який часто залишається без чобіт, які сам і змайстрував.
Закон vs реальність
Ситуація, у якій монополія патентовласника майже повністю заперечує «винахідницькі права», суперечить як ідеї патентного права як права, спрямованого захист винахідника, а й букві закону.
Однак насправді виключне право на винахід за патентом належить зовсім не автору, а власнику патенту, і тільки йому. У певному сенсі автору винаходу виключне право на нього не належить ніколи, оскільки, навіть якщо патент отриманий на ім’я автора, той «перетворюється» на патентовласника і далі діє в патентних відносинах як патентовласник, а не автор.
Заперечення того факту, що суб’єктивне патентне право практично не стосується винахідника, а також завзятий поступ у суспільній свідомості міфу про патентне право як про «право винахідника» дозволяють як вітчизняному, так і міжнародному законодавцю взагалі не говорити про правові механізми захисту майнових інтересів автора винаходу.
Визнання проблеми – перший крок до дотримання інтересів винахідників
Отже, можна констатувати, що захист майнових інтересів автора відсутня одним винятком – як інституту службового винаходу. Однак цей інститут регулює лише відносини щодо винаходів, створених у рамках трудових обов’язків. Вважаю, для вирішення проблеми забезпечення інтересів автора винаходу у загальному випадку – не тільки для авторів-працівників – насамперед необхідно визнати існування цієї проблеми, побачити, переконатися, що автор винаходу законом практично не захищений.
Століття функціонування патентної системи показали, що в абсолютній більшості випадків автор винаходу вільно (читай: за безцінь) поступиться своїми правами на створене неочевидне технічне нововведення підприємливій особі або отримає патент на своє ім’я, який не матиме комерційних результатів. Безперечно, є поодинокі щасливі винятки, коли щасливі та талановиті винахідники успішно розпорядилися своїми правами, але ці винятки скоріше доводять загальне правило. Необхідно визнати, що захист інтересів винахідника не є пріоритетом функціонування сучасної патентної системи.
