Застібка у вигляді липкої стрічки – це пристосування для з’єднання різних елементів одягу, взуття, предметів галантереї та іншого.
Така застібка – небхідно функціональний елемент для більшості видів одягу. Вона дозволяє вільно надягати і знімати одяг, створювати певний обсяг виробу.
Сьогодні важко знайти людину, яка б не знала про застібку-липучку Велкро і хоча б раз в житті не користувався нею. Прийшовши на зміну традиційним гудзикам і злегка потіснивши блискавки, стрічка-липучка впевнено зайняла свою нішу. Великий вибір стрічки-липучки чекає на вас тут: https://da-tex.com.ua/uk/hook_loop_velcro_-1389.
В цьому році всесвітньо відомій липучці Velcro виповнюється 65 років. У зв’язку з цим, давайте згадаємо як все починалося.
Зручна практична застібка липучка, яку в усьому світі знають як Velcro, була винайдена в 1951. Над розробкою і вдосконаленням свого дітища її творець – швейцарський інженер Жорж де Местраль працював понад десять років.
Як і в більшості подібних випадків, ідея виникла зовсім випадково. Одного разу, де Местраль прогулювався в лісі разом зі своєю собакою. Прийшовши додому, він побачив, що до вовни його пса причепилося велика кількість реп’яхів. На очищення тварини від налиплих рослинних залишків у вченого пішло досить багато часу і сил. В процесі у нього виникла думка – а чому це реп’ях настільки сильно прилипає до шерсті, чому так відбувається? Зацікавившись, де Местраль придивився до рослини ближче. Пізніше він піддав відчеплені реп’яхову насіння більш ретельного огляду під мікроскопом.
В результаті, він виявив, що реп’яхи складаються з великої кількості дрібних гачків, які як раз і забезпечували таке міцне з’єднання з вовною, немов би прилипаючи до неї. Це дослідження наштовхнуло Жоржа де Местраль на ідею створити застібку у вигляді такої липучки. Застосування для свого винаходу він бачив у виробництві одягу та інших текстильних речей.
Будучи людиною справи, вчений приступив до втілення свого задуму, і незабаром отримав перші зразки.
Переїхавши до французької «столицю тканин» Ліон, де Местраль взявся пропонувати свій винахід власникам швейних фабрик. Однак, у підприємців це ноу хау не викликало особливого ентузіазму.
Невдачі не засмутили підприємливого швейцарця і він продовжив роботу над удосконаленням своєї новинки. Особливий упор він зробив на матеріал, з якого повинна була бути виготовлена текстильна липучка. Перебравши кілька варіантів, де Местраль зупинився на нейлоні. Після невеликої обробки цей матеріал якнайкраще підходив для створення застібки, яка отримала назву Velcro. Ця назва була утворена від двох французьких слів: velours (оксамит) і crochet (гачок).
У 1951 році де Местраль подав заявку в швейцарське патентне бюро. Але отримати довгоочікуваний патент він зміг лише через чотири роки. Тоді ж його новинкою всерйоз зацікавилися текстильні компанії. Успіх від впровадження у виробництво нової застібки-липучки Velcro був просто приголомшливим. Не зупиняючись на досягнутому де Местраль продовжував удосконалювати свій винахід. Через кілька років липучка Velcro стала однією з популярних застібок, що застосовуються в текстильному виробництві в Європі. А незабаром її освоїли і в США і Канаді. Перші зразки стрічки-липучки призначалися в основному для верхнього одягу: куртки, пальто, спецодяг. Пізніше їх стали використовувати для взуття.
